Максимчук Анатолій Васильович

Мене завжди цікавила медицина і все, що з нею пов’язане. Під час навчання в Одеському медінституті я спостерігав, роздумував, яку медичну спеціальність обрати, бо подобалася і кардіологія, і неврологія. Коли ж на старших курсах ми розпочали вивчати психіатрію, я зрозумів, що буду психіатром. Інтернатуру проходив з психіатрії.

У той час в інтернатурі нас здебільшого навчали, які медикаменти застосовувати за тих чи інших психіатричних захворювань, а от самій психотерапії, на жаль, ні. З працями Фройда, Адлера, Юнга та інших потужних психотерапевтів я ознайомився пізніше, вже самостійно, коли проходив курси з психотерапії, а тоді ще й на п‘ятирічному проєкті з психоаналізу. Ці знання дали мені можливість краще пізнати психологію людей, отже, ефективніше лікувати пацієнтів, бо поєднання медикаментів і психотерапії завжди дає гарний ефект. Крім того, психіатрія і психотерапія допомагають краще пізнати себе, вирішити якісь свої особисті комплекси та проблеми. Кажуть, що це професія, яка дає владу.

Найчастіше звертаються з алкогольною залежністю, вона найбільш розповсюджена. Почастішали звернення з ігровою залежністю — вона зараз теж швидко поширюється і набуває форми епідемії. Ми успішно її лікуємо. Пацієнтів з наркотичною залежністю ми скеровуємо до реабілітаційних центрів або в психіатричні стаціонари.

Алкоголізм — це найбільш поширений та небезпечний різновид наркоманії. Головним чином тому, що спиртні напої, на відміну від інших наркотичних речовин, дуже доступні й широко рекламуються. Навіть спортсмени їх рекламують, виступаючи під алкогольними брендами. З телеекранів закликають усіх дивитися футбольні матчі, так би мовити, за правилами: за кухлем пива. Зауважте, не за чаєм, не за кавою, а саме за алкоголем. Нам нав’язують думку: якщо ти прагнеш бути модним, веселим, в оточенні друзів — пий пиво. За столом батьки самi наливають дітям, у магазинах продають неповнолітнім спиртне. Алкоголь пропагують, тому й модно стало йти містом з пляшкою та цигаркою в руці.

Дві пляшки пива, випитих щодня — це вже залежність. Це те ж саме, що кожного дня колоти собі наркотик. Чому, у такому випадку, це наркоманія, а якщо ти щодня п’єш пляшку пива — то норма?

Ось чому алкоголь є найнебезпечнішим наркотиком: він легко доступний і від нього потерпають найбільше людей.

Абсолютно різні люди: адвокати, лікарі, підприємці, молоді дівчата і юнаки, підлітки. На жаль, зараз уже час говорити про соціальну епідемію, яка ще й «молодшає» з кожним роком. Крім того, різко зростає жіночий алкоголізм. Представниці прекрасної статі потерпають від хвороби навіть більше, ніж чоловіки. Адже жінки з їхньою підвищеною емоційністю набагато швидше стають заручницями залежності.

Найчастіше звертається молодь, пацієнти молодого віку, від 18 до 40 років. Бо залежні люди — алкоголіки та наркомани, які не лікуються, довго не живуть.

Першою ознакою, що пацієнт виліковується, є те, що він один день просто прожив без алкоголю. Коли він сказав сам собі: «Я так жити більше не хочу. Я сам впоратися з цим не здатен і не можу собі дати раду. Я іду до хорошого фахівця і хочу попросити його про допомогу. Я розмовляю з лікарем про свою проблему. Я вірю цьому спеціалісту». І коли пацієнт починає працювати над собою: перестає брехати (насамперед самому собі), припиняє спілкування зі своїми товаришами по чарці, починає займатися спортом, правильно харчуватися, звертає увагу на дітей, дружину, підвищує свій культурний рівень, 一 це все ознаки перших кроків одужання.

Робота з родичами дуже важлива, без них лікування буде неефективним. Близьких людей пацієнта також потрібно лікувати від співзалежності. Це індивідуальний процес, тому на прийомі професійний лікар розбереться, яка саме допомога потрібна, вислухає співзалежних родичів і надасть їм рекомендації, як поводитися у тій чи іншій ситуації.

Щоб не зіпсувати процесу лікування, пацієнту потрібно повірити лікарю і повірити у себе. І, звісно, дотримуватися порад психотерапевта: мати повноцінне харчування, спорт, відпочинок, уникати застілля. Я завжди кажу: «Потяг до алкоголю може зняти або хороший лікар, або смерть».

Це стреси. Залежні люди не вміють їх проживати. Для них стрес 一 це швидше додаткова нагода випити, і коли люди хочуть випити, вони підсвідомо шукають цю нагоду, шукають стрес. Це може бути все, що завгодно: дитина потрапила до лікарні, війна почалася, війна закінчилася, колесо здулося, з кимось посварився і багато інших причин.

Як у тому вірші: «Для пьянства есть такие поводы: Поминки, праздник, встреча, проводы,… Успех, награда, новый чин. И просто пьянство — без причин!».

Найперше — це хворобливий потяг до спиртного. Близькі помічають, що людина змінилася, почала обманювати, від неї часто чути запах перегару.

Крім того, залежна людина стає толерантною до алкогольних напоїв, тобто зростає її витривалість до їхньої великої кількості. Далі ー втрата контролю за кількістю випитого. І, що дуже важливо, наявний синдром вiдмiни вживання, або абстинентний синдром, коли людина починає фізично страждати, якщо ïй не дають випити. Якщо вчорашня вечірка призвела до «провалів» у пам’яті, якщо вранці тягне похмелитися — ось перші сигнали захворювання.

Залежна людина завжди каже, що ніякого потягу до спиртного у неї немає, що нібито може не пити день, тиждень, місяць. А коли таку людину запитують, чому у вас уже сформована 2 стадія алкоголізму, вона зазвичай не погоджуються з цим. І відповідає, що бажання випити з’являється лише тоді, коли не втрималась, випила трохи, а після цього вже втратила контроль і почала пити без міри.

Важливо усвідомлювати, що алкоголізм — це системне захворювання з психологічною та фізичною залежністю, яке потребує правильного, систематичного і зазвичай тривалого лікування. Інколи мені телефонують і просять допомогти заочно, бо людина не вважає себе залежною, не бажає лікуватися, але безбожно п’є. Запитують, можливо, є якийсь укол, водичка тощо. Я відразу відповідаю, що я не фокусник і не чарівник, а професійний лікар.

Коли я кажу, що потрібно пройти 3–4 сеанси тривалістю до двох тижнів, багато хто не погоджується. Наші люди дуже нетерплячі і хочуть вилікуватися за один сеанс. Проте я завжди йду назустріч пацієнту, якщо він наполягає на тому, що це терміново, він приїхав, готувався, і має лише один день. Ми робимо кодування за один сеанс, і багато пацієнтів мають гарну ремісію.

Бо найголовніше у лікуванні — бажання самої людини позбутися залежності. Якщо майбутній пацієнт прийшов добровільно, за власним бажанням, усвідомивши проблему самостійно чи з допомогою лікаря — у нього є всі шанси успішно подолати недугу. До того ж слід пам’ятати, що психологічна залежність і від наркотиків, і від алкоголю залишається на все життя. Навіть один келих спиртного після кількох років тверезого життя може стати першим кроком до тієї ж прірви. А звикання настане ще швидше, ніж уперше.

Довіра і взаємоповага. Справа в тому, що між пацієнтом і лікарем встановлюється особливий зв’язок, побудований на глибокій особистій довірі. Адже процес лікування дуже індивідуальний: окрім медикаментозного втручання, він передбачає такий ступінь довіри, котрий іноді не виникає навіть між найближчими родичами. Адже психіатру людина розкриває таємниці душі. Лікар наче перебирає на себе чужий біль, аби допомогти хворому його позбутись.

Успішних, яскравих історій зцілення досить багато. Я навіть зараз не можу пригадати щось надзвичайне. Ось на думку прийшла згадка про жінку, що геть себе запустила, вона працювала прибиральницею і її вже мали позбавляти навіть цієї роботи. А зараз ця жінка вже двадцять років у ремісії, не вживає алкоголь. Вона за фахом педагог і на даний час вчителює.

Або згадую іншого вчителя, який втратив сім‘ю, але ще не встиг втратити роботу. Він не вживає спиртного вже 25 років. Приходить на прийом зі сльозами вдячності в очах. Каже, що пам‘ятає кожне моє слово, все, про що ми говорили на сеансах.

А ще згадую батька й сина, які вже майже бомжували, збирали пляшки, а зараз вилікувалися, купили авто, мають гарну благополучну родину.

Також пам’ятаю худорлявого чоловіка, який не вживає алкоголь уже понад 25 років, а тепер привів до мене на лікування і свого сина. Сказав, що пам’ятає мене ще молодим лікарем, а сам нарешті живе повноцінним життям.

Є ще багато схожих історій. Саме такі люди є прикладом для наслідування, вони надихають і скеровують інших пацієнтів до мене на лікування. Про це можна написати цілу книгу.

Так, я психотерапевт, який довгий час лікував людей з психологічними проблемами: це неврози, неврастенія, панічні атаки, психосоматичні розлади, тривожні розлади, дитячі неврози, у тому числі енурез, енкопрез, заїкання тощо. Проте вже давно я займаюся виключно залежними пацієнтами, на решту не вистачає часу. Тому планую взяти в команду психолога чи психотерапевта, який у майбутньому зможе працювати з такими проблемами.

Біль душевний набагато важче переноситься за фізичний. Часто люди звертаються по допомогу, коли їм уже зовсім несила терпіти, хоча варто було прийти раніше, доки не настав невроз. Хворобу легше попередити, ніж лікувати. Ви ж не соромитеся йти до лікаря-стоматолога, коли у вас болить зуб. Психотерапевт — це лiкар, який лiкує словом. А психотерапію можна назвати хірургією душі. Душа — це не матеріальне, це духовне, це наші емоції, наші переживання. Ми думаємо, що важливі тільки ті органи, які містяться всередині: серце, легені тощо. Але без емоцiй не може працювати те ж серце. Ви, до прикладу, злякалися собаки чи пострiлу. Що відбувається? З’являється серцебиття, задишка. Тобто iнформацiя йде у серце. Все йде через емоції. А ці емоції породжують зміни в організмі. От лікар-психотерапевт лікує ці емоції, а через емоції лікує внутрішні органи.

Зараз в Україні багато психологів, і ця професія все більше починає користуватися попитом. Люди потрохи починають розуміти значення психотерапії, розуміють, наскільки важливо свої проблеми вирішити у кабінеті кваліфікованого фахівця, а не «навантажувати» ними родичів чи друзів. Росте рівень культури українців, і це важливо. Я вже неодноразово говорив, що хворобу завжди легше попередити, ніж потім лікувати.

Щоб уникнути наркотичної та алкогольної залежності, потрібно насамперед знати і розуміти, що вживання алкоголю та інших наркотиків неминуче призведе до залежності. Потім вилікувати залежність надзвичайно важко, іноді неможливо. Не потрібно сприймати вживання алкоголю як різновид розваг. Батьків потрібно попередити, щоб вдома не було ніяких застіль зі спиртним. Адже діти копіюють поведінку дорослих. Україна в перших рядах у світі з дитячого алкоголізму. Звідки це йде? Звісно, що з родини, від батьків насамперед. Діти мають займатися спортом, відвідувати танці, різноманітні секції, а не спостерігати, як дорослі вживають алкоголь.

Основна проблема моїх пацієнтів ㅡ у порушенні навичок комунікації. Вони не навчені проговорювати свої проблеми, емоції, бо замкнені, закомплексовані, не вміють переносити стреси. Якраз тут випитий кухоль пива розслабляє, розкомплексовує, додає сил. Цей позитивний ефект фіксується на підсвідомому рівні. Є така приказка: «Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Друзі не повинні бути залежні від алкоголю.

Звісно, ми всі від чогось залежні. Марафонці, наприклад, — від бігу, під час якого мозок виробляє ендорфіни, але ця залежність позитивна. І потрібно розуміти, що мозок шукає задоволень, і знаходить те, що найлегше отримати, те, що завжди поруч: алкоголь, смачна жирна чи солодка їжа, тому так багато людей з ожирінням, бо залежність від солодкого теж є.

Ще щоб не бути залежним, потрібно любити життя, цікавитися ним, любити себе, багато читати і пізнавати світ. Найкраща профілактика залежності — це спорт. Хай би була в Україні епідемія спорту. У нас така молодь чудова, є з кого брати приклад. Я дуже сподіваюся, що спорт і спортсмени у нашій країні будуть всіляко підтримуватися на державному рівні, і здорових, по-справжньому незалежних людей буде все більше й більше.