Алкоголь дуже довго був моїм супутником по життю. Починалося, напевно, як у всіх. Свята, відпочинок, різні перемоги... Все відзначалося зі склянкою в руці, як у нас заведено. У свій час захопився спортом, пробував не пити, але компанія друзів і колег по роботі зробила свою справу. Спорт закинув, а пити – ні.
Згодом став «закладати» частіше, кожна життєва трудність і дилема вимагали стаканчика, щоб розслабитися після її рішення. Доза прийнятого за раз алкоголю росла непомітно, немов сама собою. Навіть згадую, як я був гордий, коли міг випити багато і «не п'яніти». Зараз про це навіть згадувати соромно.
У підсумку дійшов до стану, коли ранок починався зі склянки, але кидати не хотів. Я просто не бачив ніякої проблеми. Всі п'ють, а я що? Особливий? Боротьбу за моє життя почала сім'я, за що я зараз вдячний всім близьким. Вони водили мене по різним «бабкам» і «фахівцям». Нічого мені надовго не допомагало. Раз, правда, майже місяць протримався, але все одно потім зірвався. Так все тривало, поки не потрапив до Анатолія Васильовича.
Після розмови з цією впевненою в собі спокійною людиною у мене з'явилося бажання спробувати все-таки не пити деякий час. Наведені ним докази пробили мою завзятість відстоювати свою життєву позицію. Я бачив, як шанобливо ставився до мене доктор, а після перших тверезих днів мого нового життя змінився і вираз очей близьких, коли вони дивилися на мене. Це було дивовижне відчуття!
Зараз я не п'ю вже більше року, і мене абсолютно не тягне. Таке відчуття, ніби лікар вилікував не тільки мій організм і мозок від залежності, а й відновив скалічену душу. Вважаю, це найбільшою заслугою Анатолія Васильовича. Я б через свою слабкість просто не наважився на такий крок! Від щирого серця бажаю одужання всім, хто бажає позбавитися від алкоголізму.